Експериментальна документалістика, нова локація для невеликого кола глядачів, поповнення в акторському колективі, прем’єри Мольєрівського “Тартюфа” на великій сцені і моновистави – на малій. Таким анонсує новий сезон Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру його директор Володимир Петрів.

Яким буде 82-й театральний рік, що стартує з 19 вересня, директор і художній керівник театру розповів Суспільному.

– Чим відкриваєте сезон?

– Відкриваємо “Гамлетом”, бо це найсвіжіша прем’єра, достойна того, аби нею розпочати сезон. Як на мене, глядач відгукнувся на нашого “Гамлета”, зрозумів, почув її і сприйняв. Усі покази в минулому сезоні пройшли з аншлагом. Звичайно, напередодні відкриття у нас буде генеральна репетиція, велика, на годин п’ять.

– Сезон відкриваєте без карантинних обмежень у глядацькій залі?

– Поки так, а якщо увійдемо в “жовту” епідзону, то будемо вимушені продавати квитки на 50% залу. І проблема в тому, що квитки глядачі купують завчасно. В нас уже є продані вистави на жовтень. От, скажімо, прем’єра цього сезону “Тартюф” Мольєра вже продана практично, а гарантії того, що 23-го жовтня не буде “жовтої” зони – нема. А якщо буде, то зіштовхуємося з проблемою: на який день перенести частину квитків, кого пустити до залу, а кого ні і як людям оголосити, що ви не сьогодні приходьте, а завтра? Та як би не було, запевню, що всі глядачі, які матимуть квитки, обов’язково цю виставу побачать.

– Ви анонсували прем’єру “Тартюфа” Мольєра. Чи вперше взялися за роботу цього автора і якою буде ця постановка?

– За моєї пам’яті – а я вже немало часу в театрі (з 1985-го року – ред.) – Мольєр не йшов. Але, чи був Мольєр за 100 років історії театру в Рівному – мені важко відповісти на це питання. Сподіваюся, що був. Ставимо “Тартюфа” на великій сцені, режисер Олександр Олексюк. Репетиції вже відбуваються, бо ж прем’єра не за горами, місяць залишився. Зіграє у ній Остап Жежерун, який в цьому сезоні долучився до нашого колективу. І з цього сезону у нас працює Володимир Сущ. Тож маємо двох нових акторів. Остап переїхав до нас з Луцька, а Володимир – ще студент, навчається в РДГУ.

Ну й на малій сцені плануємо прем’єру – моновиставу "Вікторія" за п’єсою болгарського режисера і драматурга Йордана Славейкова. У минулому сезоні він втілив у нас на малій сцені "Павука". До речі, всім рекомендую подивитися – цікаво, як на мене.

– “Павук” у минулому сезоні був експериментом. Чи плануєте експериментувати в цьому сезоні?

– Експерименти будуть обов’язково. Я запросив до співпраці словацького режисера, який зробить щось схоже на документальний театр. Він працюватиме з матеріалом, який не є драматургічним. Відома лауреатка Нобелівської премії, білоруска Алексієвич написала, цікаву, на мій погляд, дуже книгу. І з цієї книги режисер спробує зробити кілька документальних монологів на малій сцені. Поки розкривати всі деталі цієї постановки не буду. Але для нашого театру – це нове.

Далі, я думаю, що в нас буде експериментувати Юрій Паскар, режисер, який робить в Рівному цікаві речі. Він у нас вже ставив "Люди. Тіла. Метаморфози", а зараз я запропонував Юрію знайти в театрі нові локації, аби в нас була не тільки мала сцена й велика. У нас є цікавий простір майже на горищі, де для невеликої кількості людей можна зробити експериментальні речі. Я запропонував це також Олексію Титаренку, який у нас грає Клавдія в "Гамлеті". Але він за фахом режисер і я хочу, аби він зробив у театрі якусь експериментальну виставу.

Ну й, крім того, з найближчих планів – участь у фестивалях. В Одесі ми зіграємо "Каліку з острова Інішмаан" за Макдонахом, а в Миколаєві відкриємо Міжнародний фестиваль виставою "Гамлет".

– Цьогоріч у Вас закінчується контракт і Рівненська обласна рада вже оголосила конкурс. Як би Ви підсумували ці п'ять років у театрі під Вашим керівництвом і чи плануєте подавати свою кандидатуру?

– Термін договору минув і по-новому оголошений конкурс на посаду директора – художнього керівника. Звичайно, що буду подаватися, оскільки маю підтримку колективу, але хотів би, щоб у мене був конкурент.

Якщо ж підсумувати ці п'ять років, то вони були справді хорошими, але з них минулі два зіпсувала пандемія. Ми рухались-рухались і тут почули команду – “Стояти”. І ми зупинилися. Це вплинуло не лише на мене, а на всіх в колективі. Це пригальмувало дуже багато процесів. Хтось почав шукати роботу, хтось поїхав, бо треба було заробляти, хтось написав заяву, мовляв, відпустіть мене на цей період пандемії. Всі в такому підвішеному стані були і страшенно чекали команди, щоб почати працювати. Навіть не уявляєте, яка це була радість для акторів – вийти на сцену і знов побачити глядача. Навіть не на половину залу, а на третину ж залу ми починали працювати. Але для нас і така кількість глядачів – це був аншлаг. Хоча, з іншого боку, під час карантину мали змогу більше попрацювати над матеріалом, який взяли в роботу. Наприклад, з “Гамлетом”.

– Отже, стартуєте 19-го вересня зі словами, які бачимо на тумбах перед театром: “Театр тут і зараз”. Що мається на увазі?

– Це означає, що ми завжди відкриті для глядача: приходьте – і подаруємо вам емоцію. У нашому репертуарі понад 30 вистав і в кожній з них ця емоція різна, але точно є та, яка вам потрібна. Тому театр – він зараз, він тут і завжди відкритий для вас.

Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки

Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber

Долучайтесь до нас в Instagram