Сталін церковникам не вірив ні на йоту, тому його церква була не відродженою, а сформованою наказом по Наркомату держбезпеки. Саме гебісти із самого початку відповідали тут геть за все

Розповімо у цьому випуску про погони під рясами. І про те, чому абревіатура РПЦ КДБ – це не саркастичний жарт, а сувора дійсність.

Ми розкажемо, чому російська православна церква під час Другої світової молилась за Гітлера, а переміг Сталін. І чому нічого у ній не змінилося у 1991 році. Детальніше – у програмі "Історія для дорослих".

Церква під ковпаком: про погони під рясами, або чому РПЦ КДБ – це не саркастичний жарт (Відео)

У 2018 році в Москві пишно відзначали століття з дня створення ЧК. На святкування прибули усі чільні послідовники червоних катів – на чолі з Путіним, звичайно ж. Серед привітань був і виступ церковного хору зі Сретенського монастиря. Православні хористи вшанували чекістів радянською піснею про загиблих героїв і хвилиною мовчання. 

Журналісти дивувалися: як же так – чекісти тільки за перші кілька років радянської влади вбили щонайменше 8 тисяч священиків російської церкви – і вона тепер святкує століття своїх убивць? І Сретенський чоловічий монастир – його монахів теж винищила саме ЧК, а сам комплекс згодом перетворила на спецоб'єкт НКВС.

"Що це за безпам'ятство і як ми до цього докотились", – дивуються журналісти. 

Скоро духовний союз церкви і органів держбезпеки перестане здаватись парадоксом. Хоча ще недавно саме церква була місцем, де люди намагались сховатися від брехні і лукавства радянського ладу, а тепер церква стала однією ідеологічних з опор нової влади.

Та ні, все почалося набагато раніше. Про те, як московські царі ламали своє духовенство, щоб поставити його собі на службу, історики сказали вже багато. Цар Іван Грозний навіть московського митрополита Філіпа убив, бо той засудив терор і опричнину.

Правда Путіну опричники явно симпатичні – вони ж теж майже чекісти. Тому цю сторінку історії він зараз переписує: "Друга версія проста: що він його не убивав, і не проїжджав, а якщо проїжджав, то проїхав далі".

Інший факт навіть цей псевдоісторик не спростовує, що цар Петро церкву таки доламав. Спочатку висміював її – влаштовував п'яні пародії на церковні ходи і обряди своїм диким карнавалом під назвою "Всешутейший, всепьянейший и сумасброднейший собор". Там призначали свого клоунського патріарха, який виголошував глузливі анафеми – так звані "єбіматствія".

В кінці життя взявся до справи серйозно - патріарха усунув, замість нього запровадив так званий Петербурзький синод, а на його чолі поставив свою маріонетку - обер-прокурора. Дуже високодуховно посада звучить, правда?

У 1917 церква раптом мобілізувалась і на хвилі змін обрала собі патріарха – Тихона. Але її самостійність довго не протривала. Замість спорадичних антирелігійних акцій, у 20-х більшовики почали повальне винищення церковників. Ті утікали за кордон, або ж – як патріарх Тихон – заявляли лояльність новій владі. Та це не врятувало ні рядових попів, ні самого Тихона – у 1925-му він помер за дуже сумнівних обставин. Храми теж вистояли далеко не всі.

"Історія для дорослих", "5 канал"

Джерело