В Україні десятиліттями не здатні викорінити інтелектуальне піратство. Причиною такого явища є наші системні цінності. Про це у матеріалі «Главкома» розповів політичний психолог Валентин Кім.

«Наше суспільство (до речі, як і багатьох інших пострадянських країн) досі існує у системі цінностей виживання: необхідність мати запас, недовіра до оточуючих і до реформ, бажання, щоб прийшла сильна рука та вирішила твої проблеми. Сюди ж зараховується неготовність платити за послуги, а лише за продукти, а також готовність поступитися якістю заради кількості», – пояснює Кім.

За словами психолога, для такого суспільства «якось неактуально» платити за якісний контент. «Ми готові обурюватися, але миритися з рекламою, яка вилазить у піратських фільмах кожні п’ять хвилин, але ми не готові почати платити власні кошти за чиїсь інтелектуальні права, бо досі вважаємо себе бідними людьми», – зауважив Кім.

При цьому, підкреслив експерт, загальний тренд на збагачення українців є достатньо оптимістичним.

«У цьому розумінні наше уявлення про себе не встигає наздогнати наш реальний стан. Ми досі вважаємо себе бідними та нещасними, хоча на вулицях стільки машин, що нема де припаркуватися, у літній період у нас щоденно вилітають сотні літаків. Так, у нас продовжують заощаджувати – велика частина машин, які стоять у дворах, придбані за хитрими схемами, але у людей гроші є! А ми прибідняємося, що немає», – акцентував психолог.

Також експерт пояснив, що прибіднятися – це ще одна характерна національна риса. Вона притаманна усім поколінням. «Такі історичні обставини: наші попередники мусили виживати, а ми не довіряємо державі, прибідняємося, щоб ніхто не подумав, що у нас завелися зайві гроші», – зауважив Валентин Кім.

Раніше в інтерв’ю «Главкому» віце-президентка Асоціації політичних психологів Світлана Чуніхіна пояснила витоки найбільшого українського політичного феномену – чому навіть за абсолютно різних господарів будівлі на вулиці Банковій, життя в самій Україні кардинально не міняється.