Площа Свободи у Херсоні в минулому і зараз - важливе місце для містян. Тут проходили ярмарки, була перша електростанція та водонапірна вежа. 8 років тому під час Революції Гідності на площі відбувались ключові для міста і країни події.

Все почалося зранку 22 лютого 2014 року, розказує Петро Коберник про повалення пам’ятника Леніну. Чоловік тоді працював на обласному телебаченні оператором.

"Близько 90 відсотків людей, які брали участь у поваленні цього ідола, були херсонці, мої знайомі. Набагато більше незнайомих мені людей було якраз з іншого боку. Приїхала вантажівка, прив’язали Леніна тросом до тієї вантажівки та майже без зусиль Ленін опинився у горизонтальному такому положенні", - розповів Петро.

Від ярмарків до акцій протесту. Історія площі Свободи у Херсоні в особистостях

Іван Бебко був серед тих, хто організував повалення статуї радянського вождя. За його словами, подій Революції Гідності в Херсоні людей було багато, а він допомагав транспортом та грошима. Іван Бебко згадав, як там була самооборона, її очолював Денис Лошкарьов, і він з ним співпрацював.

Журналіст Тарас Бузак розповів, на наступний день, коли повалили Леніна, і привезли з Миколаєва звідусіль тітушок, він був там та ще журналіст Женя Приходько. Коли їх побачили, нас і почали реально бити ногами.

Антимайдан, що стояв під стінами обласної адміністрації, був оточений металевим парканом. Влада чинила постійний тиск на журналістів, яких зачиняли в адмінбудівлі. Саме тоді й заґратували вікна на першому поверсі, згадує Петро.

"Якщо на антимайдан приходили, наприклад, 200-300 людей, нам казали, щоб ми, оператори, знімали так, наче тут стоїть кілька тисяч людей. А журналісти писали, що було 2-3 тисячі людей. Я був одним з перших, хто крадькома, щоб не потрапити до лап "фашистів", підійшов і побачив істориків, побачив культурних діячів Херсонщини, я побачив інтелектуальну інтелігенцію. Коли закінчувався антимайдан, люди, здебільшого працівники культури, яких сюди силою зганяли, вони, ідучи додому, тут зустрічалися з людьми, які йшли з Майдану. Розмовляли, ділилися враженнями. Виявлялось, що більшість з них знайомі в житті, більшість з них є колегами", - говорить Петро Коберник.

Журналіст Тарас Бузак згадує, як учасники Майдану вимагали складення повноважень тодішнього голови облдержадміністрації Миколи Костяка.

"Пам’ятаю, був Борис Сілєнков, який раніше був головою ОДА, були хлопці з Білозерки та інші. Нас зібралося так багато десь у цьому місці. Чим ближче ми підходили до будівлі, тим залишалось нас менше. А туди, коли дійшли, можу пригадати усіх буквально по пальцях: це Катя покійна була Гандзюк, я, ще, можливо, двоє-троє активістів, ці хлопці, зрозуміло, перемовини там Борис Сілєнков вів з Костяком", - каже Тарас Бузак.

За словами краєзнавця Сергія Дяченка, будівля Херсонської обласної державної адміністрації на Площі Свободи була збудована на місці старовинного кургану. Приблизно 200 років тому на ньому перебував сторожовий пост від Херсонської фортеці, який входив до мережі таких самих постів.

Адмінбудівлю закінчили зводити 1955 року. Останнім на площі з’явився пам’ятник Леніну наприкінці 60-х років 20 століття. Забудова площі Свободи як такої почалася після того, як херсонська фортеця втратила своє військове значення, розказав краєзнавець. Площа називалася Ярмарковою – тут двічі на рік проводили ярмарки. 1895 року тут збудували першу міську електростанцію.

"На цій площі була побудована вежа оця водонапірна. Це було 1888 року, коли за контрактом з купцем Пастуховим 1885 року почав будуватися перший міський водогін. Це місце від Потьомкинської десь 400 метрів займав канатний завод. Формування нинішньої площі Свободи почалося від цього канатного заводу і цієї електростанції на місці кінотеатру "Україна", - каже Сергій Дяченко.

Свою назву площа Свободи, ймовірно, отримала 1917 року, говорить краєзнавець.

"Масштабна маніфестація на підтримку самостійності України відбулася тут, на площі Свободи 16 квітня 1917 року. За різними джерелами й підрахунками журналістів, які тоді були, нарахували 25 тисяч людей. Це - надзвичайно велика цифра, тому що населення Херсона тоді було близько 100 тисяч", - розповів Сергій Дяченко.

Для Дарини Мазур площа Свободи - місце пам’яті. Її чоловік Павло загинув під Іловайськом. Під час Революції Гідності вечорами разом з друзями ходив на площу Свободи і проганяв заїжджих тітушок. Про це жінка дізналася тільки після його смерті.

"Сама назва - площа Свободи вже спонукає до того, щоб тут був символ цієї свободи. Світлини з хлопцями у нас ще є на Перекопській. Якщо там зроблять гідний меморіал, Алею Слави, то тут можна залишити як продовження концепції Перекопської, якийсь пам’ятний знак цієї Свободи", - розповіла Дарина Мазур.

На території Херсонщини - дві козацькі січі, тому монумент на Площі Свободи має поєднувати пам'ять про захисників України минулого і сьогодення, вважає Тарас Бузак.

"Хочу, щоб тут були люди. Нехай діти тут, нехай бігають. Але вони будуть тут, вони будуть читати, вони будуть розуміти. Треба зробити, щоб тут були люди, щоб вони читали, щоб потім не виникало питання зараз на 8-му році війни, а хто це, а що це і так далі. Воно має бути величне, монументальне, з фонтанами", - говорить Тарас Бузак.

Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон

Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber

Джерело