В населеному пункті три десятки людей. Жінки ледве ходять, послуговуються ціпками, але водночас садять городи, ремонтують вікна після обстрілів та збирають яйця від курей, аби нагодувтаи солдатів, йдеться в ТСН.

«Спершу земля як на дріжях – бух-бух-бух, а потім як бугай реве, і по нам все, а небо червоно-біле, біля погреба стоїш, молишся Богу, щоб живі були. Ми тут на передовій, як солдати»,- каже мешканка села пані Оля.

Жінка спирається на дрючка і регоче над кожним снарядом, який намагався її вбити. «Залізяки літали оті, що розрізають тіло – два рази ледь мене не вбило, рятувало мене, що нахилилася і відхилялась, а потім воно гаряче як окроп», - розповідає жінка.

В них в селі лишилося 30 людей, всі пенсіонери, які лишилися без пенсій. Пані Олі дивно, що комусь тут може бути страшно, бо ж українські військові їх боронять. Їй трохи розбило хату та винесло кватирки, але вона все підремонтувала, як зуміла. Заспокоює нерви на городі. «Треба відволікатись, бо можна збожеволіти», - переконує жінка.

Тут однакові історії на всіх. «І важке, і летить, і наче як танк стріляє вночі, а тоді летить. Хто в погребі, хто в хаті. Я в хаті чекаю, коли прилетить», - розповідає місцева мешканка.

Тут розвалені будинки, які були для когось рідним домом. Одна з головних причин, чому сюди не повертаютсья люди – відсутність світла, дроти обірвані. Покинутих курей сусіди намагаютсья підгодовувати, а яйця збирати, аби підгодовувати ще й солдатів.

У хаті на краю села живе пані Зіна, під час війни в 42 році, вона народилась у погребі. Дивується  - як це так навіть тут смерті не вдається перемогти. «І цуценятко в нас народилося воєнне в кінці березня. Треба ж таке, люди помирають, а воно народилося. Шаріком назвали», - розповідає жінка.

На життя майже на передовій не нарікає. «Нас годують як на убой, мені шкода тих, що поневіряються. Наївся і лежиш, оце ми такі безкорисні",- каже вона.

Жінка показує, як її будинок розстріляли.  «Тільки мене не найшли, бо я в куточку десь заховаюсь, вікон звичайно немає»,  - каже жінка.

Осколки попрошивали вікна та піч, але ж стіни встояли, і нічого, що димар пробитий. «Радість – моя хата. Я ж залишусь тут жити», - каже жінка.

Читайте також:

Волонтери не лише доправляють вантажі, а і вислуховують неймовірні історії військових і цивільних з фронту

На Лиманському й Бахмутському напрямках ворог щоночі йде в наступ після артилерійських залпів

Медведчук без заправок "Глуско" - важливий економічний удар по гаманцю агресора