"Не могла спати нормально, десь півтора місяці прокидалася о пів на сьому.  І відразу ж дивилася новини. І мої діти через два тижні майже сказали, можна ми хоч не під бомби прокидатися будемо.

А я не хотіла жити, не хотіла дихати. У мене була така дика депресія. Адже коли тобі сорок років, ти йшов до своєї кар'єри багато-багато років, працював, як проклятий кінь і нарешті у тебе стало щось виходити... в сорок років тебе просто бере і викидає нафіг зі свого життя. Розлучає з будинком, з чоловіком, з батьком твоїх дітей. І нічого немає.

Нічим було зайнятися, а діти втратили друзів, навіть фізично. Маша втратила свою подругу, її вбили окупанти, коли та їхала з Ірпеня. Там тільки дівчинка 7-річна залишилася і то без руки. Як це пережити? І тільки тоді я вирішила вивезти дітей закордон. Це було складно " - розповіла Полякова.

Полякова відповіла, що в той момент сама думала, що вже нікому не потрібна – більше у неї немає професії.

"Більше ніколи не почую оплесків, не буду на сцені виступати так, як виступала. Ми просто з дівчатками лежали втрьох в одному ліжку. Я говорила їм хоч погуляти, подихати повітрям. А у мене не було сил робити щось. Тільки порожнеча всередині, випалена діра " - розповідає артистка.

Також, Алан Бадоєв розповів, як Херсон демонструє неймовірну мужність.

Джерело