1. Путін, де-факто, йде ва-банк. Він іде на прямий ядерний шантаж, правда, як завжди, диявол криється в деталях.
2. Він не передає зброю Лукашенку, а лише будує в Білорусі сховище. Простіше кажучи, прикриваючись «єдиним государством», він будує свою ядерну воєнну базу в Білорусі (так він так буде відкидати аргумент про порушення білорусами договору про нерозповсюдження). Важливо, що тим самим він звужує поле маневру для Лукашенка, який почав грати в слугу двох господарів з Москвою і Пекіном.
3. Путін чітко назвав дату введення в дію цього об‘єкта – червень 2023. Іншими словами – це будівництво вже почалося, але тепер він говорить всьому світу – у вас є час до червня, а далі невідомість.
4. Що стоїть за цією невідомістю? Я глибоко переконаний, що нічого. Це чергове підняття ставок, щоб світ злякався і сів з Путіним за стіл переговорів.

Де-факто, це чи не останній раунд підняття ставок Путіним. Його розрахунок, що світ злякається. Якщо ні – у нього просто не буде козирів. І тому, головне завдання нашої дипломатії не допустити переляку в наших партнерів.

Окремо слід звернути увагу на «китайський слід» в цій історії.

Пекін точно не зацікавлений в будь-якому ядерному ударі. Після цієї заяви, роль Пекіна у врегулюванні цього питання тільки зростає. Свідомо чи не свідомо, але Путін принижує роль Москви в міжнародній грі, виступаючи «великим Кімом», і, змушуючи Пекін ставати посередником в цій великій і примітивній грі.

Путін штовхає західний світ не стільки до розмови з ним, скільки до ро розмови з Сі Цзіньпінем.