Волонтери з Надвірної вже більше року допомагають місцевим травматологам рятувати воїнів з важкими травмами кісток. Кажуть, найприємніше – тиснути бійцю руку, яку спасли від ампутації, чи дивитися, як він робить свої перші кроки, пише Галицький кореспондент.

«Так ми дякуємо воїнам»: як прикарпатські волонтери допомагають «складати докупи» поранених бійців

«Або добийте, або спасіть»

«Так ми дякуємо воїнам»: як прикарпатські волонтери допомагають «складати докупи» поранених бійців

«Я якраз перезаряджав зброю біля стіни, коли туди гепнув ворожий гранатомет. Хлопці повтікали, думали, я вже «двохсотий». Я лишився сам у палаючій дерев’яній будівлі. З потрощеними руками, ногами і спиною. Біль – скажений. Але мусив якось виповзати», – розповідає 21-річний Віталій Ващук з Коломиї.

Бійця посікло осколками в Донецькій області. Нога, спина, руки – все посічене. Вже два місяці по лікарнях. Його тіло пережило десятки швів, складні операції і несамовитий біль.

«Жартував з лікарями, аби лишили мені нитки з усіх тих швів – шкарпетки сплету», – сміється Віталій.

400 метрів напівживий боєць повз вісім годин. Після кожного підкореного метру було таке відчуття, ніби пробіг марафон. Сильна задуха і дуже хотілося пити. Коли приповз до першої ями, заверещав: «Або добийте, або спасіть». Бо дико боліло. Його ніхто не чув.

Головне було – дістатися до найближчої будівлі, там були спальники, які мали не дати вмерти від холоду. Дістався. Пролежав цілу ніч, прокручуючи в голові лише два варіанти: або росіяни доб’ють, або помре своєю смертю від поранень. Відключався і приходив до тями, тоді знову відключався. Просив по рації допомогу, хоча ніякої рації у Віталія не було – марив.

«Найбільше переживав за маму, – каже воїн. – Якщо помру, вона ж не переживе. У неї ще й серце хворе». 

Віталію пощастило. Вдосвіта прийшли свої. Перевіряли позиції.

«Мене поклали на простирадло і понесли. Мчали кулею. Ні на хвилину не зупинялися. Питають: «Братику, ти як? Може, помаліше?». А я вже в «коматозі», жартую: «Хлопці, вам зараз більше зле, ніж мені. Дивіться, як зачервонілися», – сміється воїн. 

Час працює проти нас

Зараз Віталій лікується у Надвірнянській центральній районній лікарні, у відділенні травматології і ортопедії. Його травми – серед найважчих. Складне ушкодження кісток. Одна нога не згинається.

Команда тутешніх лікарів уже добре знає що робити з такими бойовими травмами – мають чималий досвід. До повномасштабної війни багато практикували в лікуванні кісткових дефектів та інфекцій. А за останній рік і поготів.

«Так ми дякуємо воїнам»: як прикарпатські волонтери допомагають «складати докупи» поранених бійців

Саме тут восени минулого року медики врятували плечовий суглоб 20-літньому воїну. Про цей випадок писали ЗМІ. Внаслідок вогнепального поранення військовий отримав перелом голівки лівого плеча, ускладнений інфекційним процесом. Десять тижнів важкого лікування і реабілітації дало добрий результат. Боєць навіть вернувся в армію.

Як розповідає травматолог відділення Сергій Лепілов, особливість бойових травм кістки – у важкості перебігу. Кожен другий перелом має ускладнення – аж до втрати кінцівок.

Лікар пояснює – медичного забезпечення від держави вистачає, щоб лікувати бійців, але є випадки – вузькоспецифічні, де потрібні особливі матеріали, наприклад, спеціальні імпланти, замінники кістки, кістковий цемент тощо. Лише кілька виробників в Україні продають їх, і дають колосальні знижки для військових. Однак основний потік препаратів вони спрямовують саме у військові шпиталі, де більшість бійців одразу після поранень.

«У нас звичайна лікарня, тому потреба в таких препаратах завжди нагальна. Адже тут теж лікуються вояки зі складними кістковими інфекціями, – додає медик. – І оскільки при бойових травмах кісток дуже висока ймовірність виникнення інфекції та ускладнень, то тут час працює проти нас в рази більше, ніж зазвичай».

Не захмарні гроші

Ці питання вдається вирішувати оперативно і дієво завдяки волонтерській ініціативі, яку ще торік у Надвірній започаткували двоє переселенців. Альона Єзерська з Ірпеня і Олексій Шешко з Києва після повномасштабного вторгнення переїхали в Надвірну.

«Так ми дякуємо воїнам»: як прикарпатські волонтери допомагають «складати докупи» поранених бійців

Торік на початку квітня випадково дізнались, що в деяких шпиталях України перебувають бійці Нацгвардії з дуже складними травмами кісток. Багато з них очікували по 15-30 днів без фінального лікування через відсутність вузькопрофільних спеціалістів, відповідного обладнання або ж просто через значний потік поранених вояків.
«Ми знали, що саме така команда травматологів є у Надвірнянській лікарні, – кажуть волонтери. – Розповіли місцевим лікарям, що бійцям необхідна термінова допомога, і вони одразу взялись за ці складні випадки, налагодили комунікацію і домовилися про перевезення постраждалих сюди».

Відтоді все закрутилося. Волонтери зосередилися на допомозі саме бійцям зі складними травмами кісток і почали збирати гроші де тільки могли: серед знайомих, на роботі, в соцмережах. В Інстаграмі створили сторінку з усіма запитами, історіями і звітами.

Кажуть, навіть 50 грн – це важливий внесок у новий суглоб. Йдеться не про захмарні гроші. Спільними зусиллями вдається оперативно закривати суми в 1000-5000 грн. А загалом за рік волонтери назбирали біля 200 тисяч грн.

«Так ми виграємо час, а це дає можливість нашим хлопцям швидше почати реабілітацію та відновлення, – каже Олексій. – Хтось із них почав нормально піднімати руку після поранення, хтось почав ходити, у когось зростається кістка, хтось вперше за півтора місяця зміг вийти на вулицю на милицях чи кріслі-каталці».   

«Так ми дякуємо нашим воїнам», – додає Альона. 

«Так ми дякуємо воїнам»: як прикарпатські волонтери допомагають «складати докупи» поранених бійців

Останнє слово за Богом

Травматолог Сергій Лепілов каже, що військові – дуже дисципліновані пацієнти, а ще емоційно загартовані. Їм не треба загортати в папірці. Там, де цивільний довго вагається і переживає, боєць усе вирішує швидко: як треба –так і лікуйте.

26-річного прикарпатського бійця Богдана Космірака під час штурму розстріляли впритул: три кулі в руку, одна – в живіт, одна – в стегно, одна – в ногу. Каже, до кінця життя пам’ятатиме обличчя того росіянина.

Побратими швидко зреагували, тому Богдан вижив. Але мало не втратив руку. Психологічно вже був готовий до ампутації.

«Так ми дякуємо воїнам»: як прикарпатські волонтери допомагають «складати докупи» поранених бійців
Богдан Космірак

У Надвірнянській лікарні бійцю лікували інфекцію гомілки. Зараз Богдан проходить реабілітацію, потім хоче назад до побратимів на передову: «Я ще зможу принести там користь».

Сергій Лепілов каже, що лікарі відділення просто роблять свою роботу, а найприємніше – потім тиснути бійцю руку, яку врятували від ампутації, або бачити, як воїн нарешті робить свої перші кроки.

«Так ми дякуємо воїнам»: як прикарпатські волонтери допомагають «складати докупи» поранених бійців

«Якось один дуже досвідчений травматолог згадував, як потрапив на лекцію про кісткові інфекції до гуру з травматології, який приїхав аж зі США, – розповідає пан Сергій. – Наш лікар підійшов до нього, поділився випадком з власної практики і попросив оцінити свою методику. Професор відповів: «Ти все правильно зробив. Але знаєте що основне в лікуванні кісткових інфекцій?». Всі завмерли і чекали, що американець зараз скаже якусь сакральну істину. «Головне – молитися», – сказав він. Про що ця історія? У медицині завжди є речі, які не зможе спрогнозувати навіть найталановитіший лікар. Медики – просто інструменти. Останнє слово завжди за Богом».   

Наталя МОСТОВА

Рахунок для підтримки волонтерської ініціативи лікування військових:

4441114458261573 Монобанк, Альона Єзерська  

Посилання на монобанку – тут

Джерело