У цілому перший день 78-ї сесії Генасамблеї ООН став таким самим розчаруванням, якщо не сказати провалом, передовсім для західного світу, як і саміт G20 в Індії. Президент США Джо Байден у своєму спічі наголосив, що будь-які поступки Росії у її війні проти України всупереч міжнародному праву є неприйнятними й такими, що б підірвали міжнародний порядок.

"Якщо ми дозволимо розділити Україну, чи буде незалежність будь-якої нації в безпеці?", - додав Джо Байден.

У той же день на черговому "Рамштайні" міністр оборони США Ллойд Остін ухилився від відповіді, коли Україна отримає далекобійні ракети ATACAMS. На його думку, Києву зараз більш потрібні артилерійські та системи ППО. Не обговорювалося на "Рамштайні" й надання Україні далекобійних ракет TAURUS. У німецькому Міноборони уточнили, що зараз Берлін більше зосереджений на посиленні української ППО, підготувавши додатковий пакет військової допомоги на 400 млн євро.

Тоді, не зовсім зрозуміло, як зберегти міжнародний порядок, про який говорив Байден, коли Захід не надає Україні більш потужної зброї і продовжує строки навчання українських пілотів на F-16?

Поки в Україні ширяться новини та заяви про війну ще на 6-7 чи 9 років, голова Обʼєднаного комітету начальників штабів США, генерал Марк Міллі каже, що вибити всі російські 200-300 тис. військ зі своєї території буде важко. Так, вже невдовзі перші американські танки Abrams будуть в Україні. Також Данія разом з іншими країнами закупить і передасть нам ще 45 Leopard 1 і T-72. Проте без далекобійних можливостей та авіації, швидкого бліцкригу, якого очікує Захід, досягти дуже важко. Й саме в цей момент на Заході знову можуть згадати про необхідність переговорів із Росією. Власне, про це вже почали говорити, зокрема й публічно на Генасамблеї ООН.

Позиція України щодо переговорів із Росією вже давно відома й озвучена сотні разів на різних поважних майданчиках. А от що вкладає в це Захід досі не зрозуміло. Як і те, що саме Захід розуміє під підтримкою України "так довго, як це буде потрібно". Тому в цьому тексті ТСН.ua покаже читачам цю різницю підходів Києва й наших союзників, яка на другому році повномасштабної війни, на жаль, все ще існує.

Страхи Заходу: чому союзники не хочуть продемонструвати силу

Поки президент Польщі Анджей Дуда, виступаючи на 78-й сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, називав війну Росії проти Україні злом і закликав створити спеціальний міжнародний трибунал щодо воєнних злочинів Росії, лідер Туреччини Реджеп Таїп Ердоган із цієї самої трибуни запевняв, що у цій війні не буде ні переможців, ні переможених. Президент Бразилії Лула да Сілва, який радше на боці Москви в цій війні, вкотре наголосив на необхідності переговорів між Україною та Росією. А президент Колумбії Густаво Петро запитував: "Яка різниця між війною в Україні та війною в Палестині?".

Це лише дуже коротка замальовка величезних розбіжностей, які панують у світі щодо війни Росії проти України. Китайський лідер Сі Цзіньпін проігнорував Генасамблею ООН, як і нещодавній саміт G20 в Індії. Президент Байден у своєму спічі наголошував на реформі ООН, яка має на меті розширення "клубу" постійних членів Радбезу. Зараз до нього входять: США, Китай, Росія, Велика Британія та Франція. Вашингтон наполягатиме на долученні Індії, Бразилії, Німеччини, Японії та ПАР. Це й вся реформа. Щодо обмеження правил застосування постійними членами Радбезу права вето, як це пропонував на минулорічній 77-й сесії Генасамблеї президент Франції Еммануель Макрон, взагалі не йдеться.

Західний світ, передовсім США, не мають на це політичної волі, як і на переконання "нейтральних" країн зайняти більш чітку позицію щодо війни Росії проти України, діяти рішучіше щодо Китаю, обрізати схеми подвійного експорту, які допомагають російському ОПК обходити санкції тощо. Натомість на другому році повномасштабної війни, після виданого Міжнародним кримінальним судом ордеру на арешт Путіна, на 78-й Генасамблеї ООН ми чуємо заклики до переговорів із Росією, а в західній пресі все частіше з’являються статті з промовистими заголовками "Чи час домовлятися з Путіним?".

На думку старшого наукового співробітника Європейської ради зовнішніх відносин Густава Гресселя, не дивлячись на публічні заяви, якісь серйозні підготовчі розмови про переговори наразі неможливі. Та й немає сенсу, навіть якщо хтось спробує це зробити, нічого не вийде.

"Росіяни все ще дотримуються своєї максималістської лінії, вимагаючи від України визнати анексії (як каже Москва - "територіальні реалії" – чотири українських області, які Путін незаконно записав до російської конституції – ред.) ще до початку переговорів. Лавров (який представляє Росію на 78-й Генасамблеї ООН – ред.) чи будь-хто інший у російському МЗС, хто входить до основної команди, не здатні зігнути лінію Путіна ні на міліметр. Тому про такі пропозиції щодо переговорів немає сенсу говорити", - переконує ТСН.ua Густав Грессель.

З високої трибуни ООН Володимир Зеленський закликав світ долучитися до підготовки саміту Формули миру (формули закінчення війни з 10 пунктів – ред.). Ще раз про неї в деталях український президент розповість на спецзасіданні Радбезу ООН у середу, 20 вересня. Вже в четвер, 21 вересня, Зеленський буде зустрічатися з Байденом у Білому домі та конгресменами, коли ті якраз розглядають надання Україні $24 млрд.

Тобто, як бачимо, візит української делегації на чолі з Володимиром Зеленським до США дуже знаковий. Координатор Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що президент Байден хоче особисто почути від Зеленського оцінку ситуації на полі бою. На думку Заходу, контрнаступ Сил оборони України ще далекий від кінцевого успіху, - перерізання російського сухопутного коридору від окупованого Донбасу до Криму. На думку голови Обʼєднаного комітету начальників штабів США, генерала Марка Міллі, ЗСУ ще мають 30-45 днів для прориву до початку осінніх злив, коли ґрунт розмиє й просуватися буде складно. По мірі наближення президентських виборів у США й загострення політичної боротьби між демократами та республіканцями, у Вашингтоні не приховують, що наступного року "вибивати" гроші на допомогу Україні у Конгресу буде складніше.

Проте Адміністрація Байдена сама загнала себе в цей глухий кут. Президент США й команда демократів могли вчасно й повному обсязі надати Києву необхідну кількість зброї, щоб використати історію успіху України на своїх виборах, вибивши таким чином із рук республіканців можливі порівняння з провальним виходом США з Афганістану. А це неодмінно станеться. Бо праве крило республіканців вже кричить, що Україні виділили $100 млрд. Цю новину розповсюдив прореспубліканський канал Fox News. Хоча офіційних підтверджень Білого дому про точну цифру допомоги немає. Та й до цього ЗМІ писали про максимум $60 млрд від США. Й не обовʼязково всі ці гроші Україна отримує напряму. Та й порівнювати з $849 млрд, які отримав Афганістан, просто смішно. Проте маніпуляції з допомогою Києву з боку республіканців вже почалися, ще й враховуючи корупційні скандали в Україні.

А без відданості США підтримувати Україну дійсно стільки, скільки це буде потрібно, європейська солідарність теж може похитнутися. До того ж, на тлі всіх цих проблем може повторитися історія кінця минулого року, коли Марк Міллі й інші західні високопосадовці й лідери закликали Україну до початку переговорів із Росією. Власне, такі поодинокі заклики ми вже чуємо. Наприклад у Німеччині зʼявляються опитування, за якими начебто 41% німців вважають, що Україна має змиритися з втратою окупованих Росією територій. Невідомо, як саме було сформульоване це питання в опитуванні, але це суто російський наратив про визнання "територіальних реалій".

І знову про переговори: чому Захід вірить у цю опцію

Історія має звичку повторюватися. Але для України в умовах повномасштабної війни - аж занадто дорогою ціною. В листопаді минулого року, буквально за кілька днів до звільнення Силами оборони України Херсона, під час промови в Економічному клубі Нью-Йорка Марк Міллі зробив приголомшливу заяву про переговори. Мовляв, коли відкриється вікно можливостей, треба ловити момент. На думку Міллі, минулого року цей "момент" міг припасти на зиму, коли лінія фронту стабілізується, й жодна зі сторін не зможе просунутися вперед.

Щоб змінити ставлення Києва до можливих переговорів із Росією, на початку листопада 2022 року до Києва з візитом навіть приїздив радник Байдена з нацбезпеки Джейк Салліван. Тоді ТСН.ua писав, що після цього в низці американських медіа зʼявилися статті про критику українського підходу щодо неможливості переговорів із Росією в принципі з огляду на відповідне рішення РНБО. Звучали заяви й про ядерну війну та величезні втрати ЗСУ, якщо Україна піде далі. В цілому всі ці наративи можна звести до такої формули: краще зупинитися зараз, все заморозити, піти на переговори, а про Крим і Донбас, які Путін вже вніс в російську конституцію, просто забути, щоб зайвий раз його не провокувати на ескалацію чи ядерну війну.

Ті самі наративи звучать і зараз. Тільки минулого року все це підігрівали проміжні вибори до Конгресу США, а зараз - президентські - на кону другий термін Байдена. Й знову до Києва приїздить американський високопосадовець. Тільки цього разу, у вересні 2023 року, це був держсекретар США Ентоні Блінкен. Навряд чи його можна зарахувати до "поміркованого" крила в Адміністрації Байдена, які не хочуть зайвий раз дражнити Путіна. Якраз навпаки. Проте майже напевно під час візиту до Києва Блінкен порушував питання українського бачення подальшого перебігу війни.

Напередодні візиту до США в інтервʼю CBS президент Зеленський визнав, що прогрес у контрнаступі відбувається повільно, але Сили оборони Ук